"Як бути, коли Ваша дитина - гіперактивна?"

 
 
 
 
_______________________________________
Явище підвищеної активності у дітей в медицині називається гіперактивністю.
         Звичайно, більшість дітей від року до двох років перебувають у постійному русі.
         Більше того, коли дорослі люди перебувають у стресовому стані, то їх внутрішнє напруження теж проявляється у формі фізичної активності.
         Гіперактивність звичайно включає в себе схильність швидко відволікатися, перебувати в постійному неспокійному стані, в нездатності довго концентрувати свою увагу. Такий стан часто супроводжується порушенням центральної нервової системи, але може виникнути і в результаті емоційного стресу або перевтоми.
        
Гіперактивний дитина стикається з трьома типами труднощів.
         По-перше, його енергія стає причиною подразнення не тільки дорослих, а й дітей. Він може отримати репутацію людини, від якого одні неприємності, який не відрізняється розумом.
         Гіперактивний дитина нестабільна в емоційному відношенні. Він легко переходить від сліз до сміху. Тому дитина може стати жертвою своїх відчуттів у зв'язку з власними потрясіннями та емоційною неповноцінністю. Якщо Ви помітили, що у Вашої дитини існує така проблема, то зверніться до лікаря. Він допоможе правильно підібрати препарат для регулювання цієї аномалії.
         По-друге, йому важко спокійно всидіти на стільці і виконати вимоги, які пред'являються до учня. Це призводить до того, що в момент пояснення нового матеріалу учень відволікається на щось стороннє.
         По-третє, у таких дітей існує складність візуального сприйняття. Він не здатний правильно сприймати зміст символу і друкованого матеріалу. Зір функціонує нормально, але мозок не може обробляти сигнали, які до нього надходять. Тому дитина бачить інформацію в перевернутому або спотвореному вигляді.
         У багатьох гіперактивних дітей не сформований неврологічний апарат, що призводить до невдач.
        
    Існує  ряд корисних порад для батьків гіперактивних дітей:
1. Говоріть завжди повільно, спокійним голосом.
2. Проявляйте послідовність у дотриманні встановлених правил і у застосуванні мір покарання. Відмовтеся від фізичних покарань. Для цього Вам належить навчитися контролювати свої емоції. Тримайте емоції в охолодженому стані! Обов'язково реагуйте на будь-які прояви позитивного поводження дітей. Намагайтеся рідше говорити "ні", "припини", "не можна".
3. Хваліть дитину в кожному випадку, коли вона на це заслуговує, помічайте навіть незначні її успіхи. Пам'ятайте, що гіперактивні діти ігнорують зауваження й догани, але чутливі до найменшої похвали.
4. Складіть разом з дитиною режим дня. Слідкуйте за його чітким дотриманням.
5. Доручіть дитині частину домашніх справ, котрі необхідно виконувати щоденно (купувати хліб, мити посуд, годувати собаку тощо) та ні в якому разі не виконуйте їх за неї.
6. Завдання повинні бути простими і конкретними («почисть зуби, а тепер одягайся», а не «збирайся до школи»)
7. Виділіть частину кімнати для дитини. Поставте робочий стіл так, щоб дитина бачила гладку порожню стіну, на якій немає сторонніх картинок, здатних відвернути його увагу. Дитина не здатна сама фільтрувати зовнішні подразники. Тому підбирайте спокійні тони для шпалер у дитячу кімнату.
8. Намагайтеся бути уважними до поведінки дитини, щоб вчасно помітити можливість емоційного вибуху в поведінці. Постарайтеся відвернути його увагу і спокійно обговорити виниклу конфліктну ситуацію, не виявляючи при цьому своїх страхів.
        
         У процесі розвитку дитини часто трапляється, що у віці між 12 і 18 роками з гіперактивної дитини виростає спокійна молода людина. Правда, у це важко повірити батькам, яким щодня доводиться вислуховувати скарги на свою дитину і терпіти бурхливе життя свого малюка.